ода
О́ДА, и, ж.
1. Урочистий вірш, присвячений якійсь видатній події, відомій особі і т. ін.
Ох! але що віршувати?.. Оду? – достойних нема! Пісню кохання? – про кого! Скрізь-бо мізер'я [мізерія] сама (А. Кримський);
За пишнії хриї, величнії оди Король сам співцям роздавав нагороди (Леся Українка);
Це була відповідь тим віршоробам, які загрузли в шкільній схоластиці і хвалебні оди тиранам видають за поезію (П. Колесник).
2. У Стародавній Греції – будь-який поетичний твір, призначений для співу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ода — о́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ода — (від гр. ode-пісня) — урочистий музично — поетичний твір, створений на честь певної ідеї, особи чи події, напр., фінал ІХ симфонії Л.В.Бетховена на текст 'Оди до радості' Ф.Шіллера. Словник-довідник музичних термінів
- ода — -и, ж. Урочистий вірш, присвячений якійсь видатній події, відомій особі і т. ін. || Урочистий музично-поетичний твір, створений на честь певної ідеї, особи чи події. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ода — о́да (від грец. φδή – пісня) у давніх греків урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше – хвалебна пісня, присвячена видатній події чи особі. Словник іншомовних слів Мельничука
- ода — Поетичний твір піднесеного (патетичного) характеру, в якому оспівуються визначні події або славетні люди. Універсальний словник-енциклопедія
- ода — О́да, -ди; о́ди, од Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ода — О́ДА, и, ж. Урочистий вірш, присвячений якійсь видатній події, відомій особі і т. ін. Ох! але що віршувати?.. Оду? — достойних нема! Пісню кохання? — про кого! Скрізь-бо мізер’я [мізерія] сама (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- ода — (вірм.) Частина хліва, яка також могла слугувати зимовим житлом. Характерна для вірменського народного будівництва. Архітектура і монументальне мистецтво