одаровувати
ОДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко.
Те саме, що обдаро́вувати.
– Але що правда, то правда: природа надзвичайно щедро одарувала його (С. Васильченко);
* Образно. Пробуджена оновлена земля вільно парувала, грала соками, щедро одарувала трудівника (К. Гордієнко).
(1) Одаро́вувати по́глядом (усмі́шкою і т. ін.) – те саме, що Обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) (див. обдаро́вувати).
Текля щодня наглядала за роботою трактора, ясною усмішкою одаровувала запорошеного Сеня (К. Гордієнко);
Приро́да дала́ що <�Приро́да наділи́ла (обдарува́ла, одарува́ла і т. ін.) чим> <�Приро́да не пошкодува́ла чого> див. приро́да.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одаровувати — одаро́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- одаровувати — -ую, -уєш, недок., одарувати, -ую, -уєш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одаровувати — НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- одаровувати — ОДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаро́вувати. — Але що правда, то правда: природа надзвичайно щедро одарувала його (Вас., III, 1960, 232); *Образно. Словник української мови в 11 томах