одерев'янілий
ОДЕРЕВ'ЯНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до одерев'яні́ти.
Анна перехрестила лоба і стояла якусь мить одерев'яніла. Ноги не могли ступити й кроку (І. Цюпа);
// у знач. прикм.
– Та встань-бо! – прохала Горпина і качала його одерев'яніле тіло. Яків лупнув очима, потягся (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одерев'янілий — одерев'яні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- одерев'янілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до одерев'яніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одерев'янілий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови