1. Словник української мови у 20 томах

одинокий

ОДИНО́КИЙ, а, е.

1. Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе.

Край села, біля одинокої хатини – мати й дочка (О. Довженко);

Наче стародавні кораблі, мріли .. до самого обрію одинокі ферми хуторян-угорців (О. Гончар);

// Який відбувається, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано.

Молюсь тобі, Боже милий, Господи великий! Що .. привів мене, старого, На сі святі гори Одинокий вік дожити (Т. Шевченко);

Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук (В. Сосюра);

Зробилося тихо, і в цій тиші – одинокий постріл (Григорій Тютюнник).

2. Який не має сім'ї, рідних; самотній.

Вони жили в батьків і часто приїжджали до одинокого Ястшембського подуріти на волі (І. Нечуй-Левицький);

І хоч він був на цей час одиноким, бо сім'я його загинула в морі під час евакуації на Кавказ, але до колишнього Лукія тепер не могла повертатись (О. Гончар);

// у знач. ім. одино́кий, кого, ч.; одино́ка, кої, ж. Людина, яка не має сім'ї.

Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські .. Багато тоді накивало п'ятами й одиноких і цілими сім'ями... (Панас Мирний);

// Який не має друзів, близьких, однодумців; чужий у певному середовищі.

Сцена, на яку він несподівано наткнувся, утвердила в ньому переконання, що він не одинокий в селі (Д. Бедзик);

Вона відчула себе одинокою серед людей (В. Кучер).

3. рідко. Лише один; єдиний.

Старий возний Згарський був одинока жива душа, з якою Калинович міг іноді побалакати спокійно, по щирості (І. Франко);

З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега (М. Коцюбинський);

Погодилася [Краньцовська] вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля. Уже хоч би з тої одинокої причини, аби помститися на своїм нелюбі (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одинокий — Прикметники одинокий – одиночний – поодинокий. Спільне значення в них – “який не зливається з іншими, ізольований від інших”. Тільки одинокий – такий, що не має сім’ї, самотній. “Ой як важко було одинокій” (Юрій Збанацький). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. одинокий — одино́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. одинокий — ОДИНОКИЙ – ПООДИНОКИЙ – ОДИНИЧНИЙ – ОДИНОЧНИЙ Одинокий. Який міститься окремо, відбувається, протікає і т. ін. відірвано, ізольовано; який не має сім’ї, рідних, друзів, самотній (тобто вживається, коли йдеться про щось одне, а не одне з багатьох)... Літературне слововживання
  4. одинокий — (безрідний, який не має батьків, родичів) [нема (немає)] ні роду, ні племені (ні роду, ні плоду, ні роду, ні приплоду) в кого; без роду [й племені] хто; один (одинокий, сам, сама) як палець; [сам (один... Словник фразеологічних синонімів
  5. одинокий — Одино́кий. Єдиний. Наше учительство не піде шукати висше згаданих предметів у чужих, лиш удасть ся до нашої папірні “Рускої Бесіди”, а тим самим зазначить свій патріотизм, скріпить істнованє сеї одинокої рускої папірні (Б., 1902, рекл.) // порівн. пол. jedyny — єдиний; рос. одинокий — самотній. Українська літературна мова на Буковині
  6. одинокий — (постріл) ізольований, окремий, поодинокий; Р. самотній; Г. єдиний. Словник синонімів Караванського
  7. одинокий — Безпривітний, бовкун, відлюдник, відособлений, відособленик, відрубний, відрубник, затворник, здичавілий, знелюднений, инок, інок, наодинці, одинак, одинець, один-єдиний, один-один, один-однісінький, один-одніський, одненький, однісінький, одніський... Словник синонімів Вусика
  8. одинокий — -а, -е. 1》 Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе. || Який відбувається, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано. 2》 Який не має сім'ї, рідних; самотній. || у знач. ім. одинокий, -кого... Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. одинокий — 1. самітний, самітницький, самітник, самітниця, одинак, одиначка, одиначок, одинець, одинюсенький 2. єдиний Словник чужослів Павло Штепа
  10. одинокий — одинокий єдиний (ст): Тут познайомився я з Барвінським і також з Іваном Белеєм, що був тоді одиноким співробітником цього видавництва [“Діла”] (Нагірний) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. одинокий — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  12. одинокий — ОДИНО́КИЙ, а, е. 1. Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе. Край села, біля одинокої хатини — мати й дочка (Довж., І, 1958, 56); Наче стародавні кораблі, мріли.. Словник української мови в 11 томах
  13. одинокий — Одинокий, -а, -е 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц. Словник української мови Грінченка