1. Словник української мови у 20 томах

одновірець

ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч.

Людина однакової з ким-небудь віри, релігії; єдиновірець.

В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (І. Франко);

Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одновірець — однові́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. одновірець — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. одновірець — -рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одновірець — ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (Фр., VI, 1951, 85); Чи так боронять християн Їх одновірці, їх братове? (Сам., І, 1958, 135). Словник української мови в 11 томах
  5. одновірець — Одновірець, -рця м. Единовѣрный, той же самой вѣры человѣкъ. Желех. Словник української мови Грінченка