1. Словник української мови у 20 томах

ожеледиця

ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, і, ж.

1. Тонкий шар криги на дорогах, деревах тощо, який утворюється після відлиги або дощу.

Вона розіп'яла черкесовий платок, розстебнула комір у ватянці і, прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці (Л. Яновська);

Ранок був сірий, похмурий .. Земля бралася ожеледицею (О. Гончар);

Посковзується на легкій ожеледиці, що блищить на брукові, конячина (М. Олійник);

* Образно. – Вже й рожеві твої уста вкрилися ожеледицею (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що о́желедь.

Зранку сіялася дрібненька мжичка, але згодом випогодилося і почалася ожеледиця (А. Хижняк);

Надворі ожеледиця і вітер злий (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ожеледиця — ожеле́диця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ожеледиця — Голомоззя, голомороззя, голоморозиця, голоморозь, ковзелиця, ковзениця, ледиця, ледівка, лептавиця, льодовиця, налеп, обливень, ожеледа, оледиця, позлитка, поледиця, поледівка, поледовиця, полій, слизота, слизотнява, сніголом, совзениця... Словник синонімів Вусика
  3. ожеледиця — [ожеиледиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. ожеледиця — -і, ж. Шар льоду на земній поверхні, що утворюється після дощу або відлиги при зниженні температури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ожеледиця — О́ЖЕЛЕДЬ (тонкий шар льоду на поверхні землі, деревах і т. ін.), ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, ОЖЕЛЕ́ДА діал., ГОЛОЩІ́К (ГОЛОЩО́К) діал. Морози скували землю, стояла ожеледь (П. Панч); Надворі ожеледиця і вітер злий (В. Словник синонімів української мови
  6. ожеледиця — Ожеле́диця, -ці, -цею; -диці, -диць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ожеледиця — ОЖЕЛЕ́ДИЦЯ, і, ж. Те саме, що о́желедь. Вона розіп’яла черкесовий платок, розстебнула комір у ватянці і, прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. ожеледиця — Ожеле́диця, -ці, о́желедь, -ді ж. Гололедица. Упала ожеледиця. Мнж. 173. Вночі і ожеледь і мряка, і сніг, і холод. Шевч. Було то в-осени вже пізно; великий холод був, вітри шуміли різно і била ожеледь, і сніг ішов либонь. Греб. 385. Словник української мови Грінченка