1. Словник української мови у 20 томах

озадок

ОЗА́ДОК, ч.

1. род. дка. Задня частина туші.

З барана озадок (Сл. Б. Грінченка).

2. род. дку. Зернові відходи.

[Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять – держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (М. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озадок — оза́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. озадок — ч. 1》 род. -дка. Задня частина туші. 2》 род. -дку. Зернові відходи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озадок — ОЗА́ДОК, ч. 1. род. дка. Задня частина туші. З барана озадок (Сл. Гр.). 2. род. дку. Зернові відходи. [Гиря:] По щирості скажу, Йване, зосталось ячменю того пудів з десять — держу на насіння. Ні жита, ні пшениці й озадку нема (М. Куліш, П’єси, 1960, 31). Словник української мови в 11 томах
  4. озадок — Озадок, -дку 1) м. Задняя часть туши. З барана озадок. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки. (Стрижевск.) Словник української мови Грінченка