оздоблювати

ОЗДО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОЗДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗДО́БИТИ, блю, биш; мн. оздо́блять; док.

1. кого, що чим і без дод. Надавати кому-, чому-небудь гарного вигляду за допомогою яких-небудь прикрас; прикрашати.

Старий ти і вбогий, Менадр! Розтратив нікчемно маєтки, не маєш чим славного Зевса оздобити так, як би варто було (Дніпрова Чайка);

Хто храми для богів .. Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак.., – А я під буками, де сходяться дороги, .. Хатинку виліпив (М. Рильський);

Робили гуцули тарілки, кубки, різні коробки. Усе це вони вирізували з дерева, оздоблюючи напрочуд гарними інкрустаціями (Н. Рибак);

– Подивіться, як дбайливо, з яким смаком оздобили художники стіни цього залу (В. Собко).

2. що чим і без дод., перен. Робити яскравішим, виразнішим або більш вишуканим, вигадливим (про мову, стиль).

З себе він був тихий, спокійний, .. хоч на річ дуже гострий і правдивий, а тілько він завжди оздоблював її ласкавими словечками (Панас Мирний);

– .. Люди, які намагаються оздоблювати свою мову, намагаються поламати встановлені традиції, довго в газеті не тримаються (М. Руденко).

3. що чим і без дод., перен. Робити повнішим, багатшим, змістовнішим.

Ти знаєш ціль життя, Щасливий чоловік, Ти для життя живеш. Свій довгий ясний вік Ще замолоду ти умів оздобить гойно (М. Зеров).