озирання
ОЗИРА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. озира́ти і озира́тися.
Бігом, бігом, з усіх пожеж, без озирання, прожогом! (В. Стус);
Не можна довго про щось жалкувати – це завжди від озирання назад, сумнівів у своїх здібностях (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me