означування
ОЗНА́ЧУВАННЯ, я, с., зах.
Дія за знач. озна́чувати.
І тут на дні недоладно зчеплених слів є вірне почуття, що краса є щось приємне для нас, але поза тим яке ж баламутство, яка пуста гра загальниками – означування одного неясного двома неясними! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- означування — озна́чування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- означування — -я, с., діал. Дія за знач. означувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- означування — ОЗНА́ЧУВАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. озна́чувати 2. І тут на дні недоладно зчеплених слів є вірне почуття, що краса є щось приємне для нас, але поза тим яке ж баламутство, яка пуста гра загальниками — означування одного неясного двома неясними! (Фр., XVI, 1955, 294). Словник української мови в 11 томах