1. Словник української мови у 20 томах

окольничий

ОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст.

У давній Русі – один із вищих боярських чинів.

Зустрічати хозарів виїхали кращі люди Чернігова – стольник, окольничий, мужі ратні і думаючі (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окольничий — око́льничий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. окольничий — -чого, ч., іст. У давній Русі – один із вищих боярських чинів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окольничий — ОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст. У давній Русі — один із вищих боярських чинів. Зустрічати хозарів виїхали кращі люди Чернігова — стольник, окольничий, мужі ратні і думаючі (Міщ., Сіверяни, 1961, 15). Словник української мови в 11 томах