окраїна
ОКРА́ЇНА, и, ж.
1. Крайня частина якої-небудь території; край (див. край¹ 1).
На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (з наук.-попул. літ.).
2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру.
На карті царської Росії, в південно-західному її куточку, зазначалась окраїна імперії – Малоросія, яку населяв український народ (із журн.).
3. Те саме, що око́лиця¹ 1–3.
Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн... (М. Рильський);
Йдуть вони на окраїну міста, де трамвай поверта свою путь (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окраїна — окра́їна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- окраїна — -и, ж. 1》 Крайня частина якої-небудь території; край. 2》 Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру. 3》 Те саме, що околиця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- окраїна — ОКО́ЛИЦЯ (віддалена від центру частина населеного пункту), ОКРА́ЇНА, КРАЙ, ЦА́РИНА (за селом). В околиці Житомира було ще спокійно (І. Нечуй-Левицький); Йдуть вони на окраїну міста (В. Сосюра); Сідаю в... трамвай і їду на край міста (М. Словник синонімів української мови
- окраїна — ОКРА́ЇНА, и, ж. 1. Крайня частина якої-небудь території; край. На південно-східній окраїні Західно-Сибірської низовини виявлено мільярдні запаси бурих залізняків (Наука.., 8, 1958, 19). 2. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру. Словник української мови в 11 томах