оксамитовий

ОКСАМИ́ТОВИЙ, а, е.

1. Зробл., зшитий з оксамиту.

Між .. колонами .. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі червоним оксамитовим балдахіном (І. Нечуй-Левицький);

Перед очима стояла Марія в оксамитовій сукні з сліпучими камінчиками на пряжці пояса (В. Кучер);

* Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (О. Донченко);

// Оббитий, обшитий або обтягнутий оксамитом.

Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли (А. Головко);

Оксамитовий футляр.

2. перен. Який чимсь нагадує оксамит, схожий на оксамит.

Очі оксамитові, чорні, – здається, сам вогонь говорив ними... (Панас Мирний);

Піднесла [мишка] до мордочки свої дрібні оксамитові лапки (І. Франко);

Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (М. Коцюбинський);

Оксамитовий намул м'яко зашавкотів під шинами (О. Гончар).

3. перен. Приємний, м'який (про голос, звук).

Шевченко дійшов до Соборної площі, де, виповнюючи небо низьким оксамитовим басом, гув великий і важкий .. соборний дзвін (З. Тулуб);

Ремствував [дядечко] не раз оксамитовим басом, Що через родичів, через мужву оту Він партію, мовляв, утратив золоту (М. Рильський);

Звичним оксамитовим гуготінням співала домна, низькі хмари злякано підносились вище, пропливаючи понад ніччю (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me