1. Словник української мови у 20 томах

оно

ОНО́, ОННО́, част.

1. вказ., розм. Те саме, що он.

– Я звідси родом. – .. Із самих Клеченців? – Та ні! Оно – З Матвіївки, – вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (І. Вирган);

– Десь і мати-удовиця на чужині заробляє, та й синові не з медом доводиться, оно й сюди не гуляти приїхав: щодня щось показує нашим лінюхам (Дніпрова Чайка);

– А онно, ген під тим дубом, щонеділі ловив рибку сам Остап Вишня (з газ.).

2. обмеж.-виділ., діал. Тільки, лише.

Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марисі молодої (П. Чубинський);

В хаті тихо, оно діти сопуть (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оно — оно́ частка он; лише незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. оно — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. оно — онно. 1》 част. вказ., розм. Те саме, що он. 2》 част. видільна, діал. Тільки, лише. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оно — Тільки Словник застарілих та маловживаних слів
  5. оно — ОНО́, ОННО́. 1. част. вказ., розм. Те саме, що он. — Я звідси родом. — ..Із самих Клеченців? — Та ні! Оно — З Матвіївки, — вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  6. оно — Оно нар. Только, лишь. Чуб. II. 78. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. Чуб. III. 36. В хаті тихо, оно діти сопуть. Драг. 63. Словник української мови Грінченка