оперон

ОПЕРО́Н, а, ч., біол.

Один або кілька зчеплених структурних генів, що визначають синтез функціонально зв'язаних сегментів.

Оперон може містити до десяти структурних генів (з наук. літ.).

△ (1) Лакто́зний оперо́н – поліцистронний оперон бактерій, що кодує гени метаболізму лактози.

Регуляцію можливості розщеплення лактози виконує лактозний оперон, що складається з промотору, оператора та термінатора, а також – з гена, який кодує білок-репресор для промотору (з наук. літ.);

Вперше схема регуляції біосинтезу білків у прокаріотів була запропонована французькими вченими Ф. Жакоб і Ж. Моно в 1961 р. Її було розроблено на прикладі лактозного оперону кишкової палички (з наук.-попул. літ.).