оповістка
ОПОВІ́СТКА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що оголо́шення 2.
Старий князь Адольф, порадившись з жінкою, дав оповістку в своєму царстві і по всій німецькій землі, що він весною, через тиждень після Великодня, буде справляти при своєму дворі великий турнір, і щоб до його з'їжджались усякі рицарі (Леся Українка);
Він прочитував цілу газету від заголовку аж до оповісток (Л. Мартович);
Ще з самого ранку над верстатом висіла оповістка про загальні збори (П. Панч).
2. Письмове повідомлення про що-небудь.
Отримала я Вашу записку, що Ви послали мої речі залізницею, і – більше нічого, ні оповістки з залізниці, ні квитанції від Вас (Леся Українка);
Я давно писав йому [видавництву] заказного листа, аже [адже] й досі не одібрав ніякої оповістки (Панас Мирний);
Не знаю, на чиє ймення послати [гроші].., тобі на пошту незручно ходити. Та вже пришлю просто тобі, а ти як одбереш оповістку – скажеш принести гроші додому (М. Коцюбинський);
// Письмовий виклик куди-небудь; повістка.
Наумиха стріла його з оповісткою з суду .. Роман позивав Семена за позичені гроші (М. Коцюбинський);
Раптом поліцай разом з двірничкою Шурою принесли Дарині оповістку, де вимагалося завтра з'явитися їй на відправний пункт (Є. Кротевич).
3. Сигнал, яким оповіщають про що-небудь.
Цієї хвилини чути частий дзвін оповістки (І. Кочерга);
Не чули, як дзвонили оповістки, спроваджувалися поїзди за поїздами (Іван Ле).
4. розм. Те саме, що оповіда́ння 2.
Максим .. згадав дідову оповістку про боїще з татарвою... (Панас Мирний).
5. діал. Звістка, вість.
А тим часом прийшла оповістка про визволення селян од панщини (І. Нечуй-Левицький);
Тарас чекав на нього більше доби, а й досі не міг дізнатись навіть, чи скоро буде їх благородіє у Межиріччі. Вольський і той лише розводив мовчки руки, оскільки мав оповістку, що слід чекати пана в суботу ввечері. А нині вже був понеділок (Василь Шевчук).
Значення в інших словниках
- оповістка — опові́стка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- оповістка — Оповістка. Оголошення. Заведено невідмінно до нового 1896 р. усі написи на двірцях, шляхах, оповістках і т. п. в трехмовах, то єстьрускій, польскій і німецкій, і то під острою одвічальностю (Б., 1895, 157, 3) // порівн. рос. оповестить — повідомити, сповістити і пол. opowiastka — оповідання Українська літературна мова на Буковині
- оповістка — Оповіщення, повідомлення; (судова) сповіщення; (тривоги) сигнал; (- що) звістка; (усна) ЖМ. розповідь. Словник синонімів Караванського
- оповістка — див. бувальщина; звістка; оголошення Словник синонімів Вусика
- оповістка — -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що оголошення 2). 2》 Письмове повідомлення про що-небудь. || Письмовий виклик куди-небудь; повістка. 3》 Сигнал, яким оповіщають про що-небудь. 4》 розм. Те саме, що оповідання 2). 5》 діал. Звістка, вість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оповістка — оповістка оголошення; анонс (ст): У фойє заходять постаті, товпляться коло кас, вертаються, затримуються перед оповістками про виставу і знову входять. Що сьогодні грають? “Оборона Ксантипи”, “Фройлян доктор", “Людина, що стала четвергом” чи “Наше містечко”? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- оповістка — ОГОЛО́ШЕННЯ (письмове повідомлення про щось), ОПОВІ́ЩЕННЯ, ОПОВІ́СТКА рідше, ОБ'Я́ВА рідше. На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (В. Петльований); На оповіщенні намальовані були різні чуда, які Шмідель і його служба показували з коньми і самі (О. Словник синонімів української мови
- оповістка — Опо́вістка, -тки, -тці; -вістки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оповістка — ОПОВІ́СТКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що оголо́шення 2. Він прочитував цілу газету від заголовку аж до оповісток (Март., Тв., 1954, 418); Ще з самого ранку над верстатом висіла оповістка про загальні збори (Панч, II, 1956, 456). Словник української мови в 11 томах
- оповістка — Оповістка, -ки ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17. Словник української мови Грінченка