1. Словник української мови у 20 томах

опоганіти

ОПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко.

Стати поганим, бридким; споганіти.

Хлопець після хвороби опоганів на лиці;

// Обриднути, остогиднути.

– О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опоганіти — опогані́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. опоганіти — -ію, -ієш, док., розм., рідко. Стати поганим, бридким; споганіти. || Обриднути, остогиднути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опоганіти — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  4. опоганіти — ОПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Стати поганим, бридким; споганіти; // Обриднути, остогиднути. — О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Кв.-Осн., II, 1956, 159). Словник української мови в 11 томах