1. Словник української мови у 20 томах

опорядження

ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. опоряди́ти 2, 3.

Закінчувалось опорядження польового стану (М. Руденко);

Слід рішуче відмовитись від внутрішнього опорядження приміщень зайвими різними карнизами, розетками, ліпкою (з наук. літ.).

2. спец. Сукупність механізмів, пристроїв, знарядь і т. ін., необхідних для чого-небудь; устаткування, обладнання.

Вони ще не обросли опорядженням – ці судна, які народжуються на стапелях (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опорядження — опоря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. опорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. опорядити 2), 3). 2》 спец. Сукупність механізмів, пристроїв, знарядь і т. ін., необхідних для чого-небудь; устаткування, обладнання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опорядження — ОБЛА́ДНАННЯ (сукупність предметів, механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь), УСТАТКУВА́ННЯ, ОСНА́ЩЕННЯ, СПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОБЛАДУ́НОК розм., ОБЛА́ДА рідше, ОБЛА́ДНУВАННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  4. опорядження — Опоря́дження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. опорядження — ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. опоряди́ти 2, 3. Закінчувалось опорядження польового стану (Руд., Остання шабля, 1959, 276); Слід рішуче відмовитись від внутрішнього опорядження приміщень зайвими різними карнизами, розетками, ліпкою (Архіт. і буд. Словник української мови в 11 томах