оправдання

ОПРАВДА́ННЯ, я, с., рідко.

1. Дія за знач. оправда́ти і оправда́тися.

Уже переконував себе, щоби тепер вернутись, а прийти опісля. Хоч знав, що це лиш пусте оправдання, бо він і потім не прийде (Л. Мартович).

2. Те саме, що ви́правдання 2, 3.

Маю надію, що таки сама скінчу свою роботу, а коли ні, то оправданням мені почасти може те служити, що я і других .. не покінчала (Леся Українка);

– Уже, на всякий випадок, і оправдання тримаєш на язиці? (М. Стельмах);

Не вперше Дмитро висліджує Марічку, але вона на всі його оправдання.., на всі присягання має тільки одну й ту саму відповідь: – Іди своєю дорогою (Ірина Вільде).