опредметнювати
ОПРЕДМЕ́ТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПРЕДМЕ́ТНИТИ, ню, ниш, док., що, книжн.
Надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах.
Поет [В. Коротич] досить ощадливий – він дає один-два мазки, але вони так опредметнюють вірш, так його документалізують, що більше віриш усьому сказаному в ньому (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опредметнювати — опредме́тнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- опредметнювати — -юю, -юєш, недок., опредметнити, -ню, -ниш, док., перех. Надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опредметнювати — ОПРЕДМЕ́ТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПРЕДМЕ́ТНИТИ, ню, ниш, док., перех., книжн. Надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах. Поет [В. Словник української мови в 11 томах