1. Словник української мови у 20 томах

опришок

ОПРИ́ШОК, шка, ч., іст.

1. Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті і Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині XVI – першій половині XIX ст.

Гуцульщину почав потроху читати. Тоді візьмуся за оповідання про опришків, а на кінці прочитаю Федьковича (М. Коцюбинський);

Антифеодальний рух опришків, як засвідчують історичні документи, був відомий з другої половини XV століття. Вже в той час опришки беруть участь у селянських повстаннях на західноукраїнських землях (з наук. літ.).

2. перен., діал. Розбійник, злодій, бешкетник.

– Ти зробився зовсім іншим чоловіком, перестав пити, перестав заходити до шинків, водитися з п'яницями та опришками (І. Франко);

* У порівн. – Він ще б'ється, як опришок .. Вдарив мене... (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опришок — Повстанець, народний месник [II] опришок (21, 389) – “розбишака, розбійник”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. опришок — опри́шок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. опришок — Опришко, повстанець, народній месник; П. розбійник, злодій, хуліган. Словник синонімів Караванського
  4. опришок — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
  5. опришок — -шка, ч. 1》 Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, Закарпатті та на Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в 16 – першій половині 19 ст. 2》 перен., діал. Розбійник, злодій; бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. опришок — опри́шок: ◊ поліція́нт і опри́шок → поліціянт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. опришок — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
  8. опришок — Опри́шок, -шка; -ри́шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. опришок — ОПРИ́ШОК, шка, ч. 1. Народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті і Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині XVI — першій половині XIX ст. Гуцульщину почав потроху читати. Словник української мови в 11 томах
  10. опришок — Опри́шок, -шка м. Разбойникъ, бандитъ. Да чи підем, пане брате, на весні в опришки. Лукаш. 135. Словник української мови Грінченка