опухлий
ОПУ́ХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до опу́хнути.
Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п'янства лиця, злі замутнені очі (С. Васильченко).
2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий.
Побачивши нас, сірі постаті .. ховалися у видолинках, байраках, ніби чинили велику кражу, – це голодні опухлі люди збирали щавель (Р. Іваничук);
Прихід Червоної Армії зустріли [вчитель з дружиною] в стані повної дистрофії: опухлі й брезклі, ноги-колоди, очі геть сховані під набряклими повіками (Ю. Яновський);
Петро ішов опухлий, укритий брудом і нужею, ішов і бачив.., як руїнами падали казкові багатства, створені ревною і чесною працею його народу (С. Журахович);
// перен. Повний, товстий.
– То це Роман [насміявся]? – жалем беруться опухлі щоки Шмалія (М. Стельмах);
Долівка штреку [шахти], як опухле пузо довгої потвори, вигнулось догори (Олесь Досвітній).
Значення в інших словниках
- опухлий — опу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- опухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до опухнути. 2》 у знач. прикм. Який має опухи; пухлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- опухлий — ОПУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опу́хнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п’янства лиця, злі замутнені очі (Вас., І, 1959, 90). 2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий. Словник української мови в 11 томах
- опухлий — Опу́хлий, -а, -е Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Шевч. Роскрила опухлі очі. Мир. Пов. II. 112. Словник української мови Грінченка