1. Словник української мови у 20 томах

ораторствувати

ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

Виголошувати промову.

– Довго ви ораторствуєте, Мироне, – Варчук .. похитує .. головою (М. Стельмах);

На опері Січинського [“Роксолана”] виразно позначився вплив жанру ораторії та містеріальної драми (з наук.-попул. літ.);

// ірон. Говорити про що-небудь перев. з претензією на красномовність.

Оце недавно .. іду я з роботи .. Дивлюся: біля молочарні – жінок, як на весіллі .. Ораторствує баба Олька. Ну, як на мітингу виступає! (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ораторствувати — ора́торствувати дієслово недоконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. ораторствувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. ораторствувати — -ую, -уєш, недок., зневажл. Надто довго й нудно виголошувати промову, говорити про що-небудь (перев. з претензією на красномовність). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ораторствувати — див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
  5. ораторствувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. ораторствувати — Ора́торствувати, -ствую, -ствуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ораторствувати — ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., зневажл. Надто довго й нудно виголошувати промову, говорити про що-небудь (перев. з претензією на красномовність). — Довго ви ораторствуєте, Мироне, — Варчук.. похитує.. головою (Стельмах, II, 1962, 44); Оце недавно.. Словник української мови в 11 томах