1. Словник української мови у 20 томах

освідчувати

ОСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСВІДЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., кого і без прям. дод., діал.

Оповіщати, повідомляти.

Ящиха Балаклійська Кошова освідчила: – Я маю що сказати! (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освідчувати — осві́дчувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. освідчувати — -ую, -уєш, рідко освідчати, -аю, -аєш, недок., освідчити, -чу, -чиш, док., перех. і неперех., діал. Оповіщати, повідомляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. освідчувати — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал. Словник синонімів української мови
  4. освідчувати — ОСВІ́ДЧУВАТИ, ую, уєш, рідко ОСВІДЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., діал. Оповіщати, повідомляти. Словник української мови в 11 томах