осинник
ОСИ́ННИК, у, ч., рідко.
Те саме, що осичня́к.
Ворон кинув оком убік, на осинник, що рябів віддаля (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Осинник — Оси́нник іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови