1. Словник української мови у 20 томах

оскарження

ОСКА́РЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. оска́ржити.

Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Л. Дмитерко).

2. заст. Те саме, що обвинува́чення 2.

Вислухавши .. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув [закрив] засідання і відложив його продовження на другий день (І. Франко);

// заст. Судовий документ, який містить у собв перелік чиїх-небудь злочинів, указує на чиюсь вину.

Іван розповів усе докладно і прочитав акт оскарження, одержаний ним ще 22 жовтня минулого року (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскарження — (скарга до вищої інстанції, часто юридичної) апеляція// подати скаргу. Словник синонімів Полюги
  2. оскарження — оска́рження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. оскарження — -я, с. Дія за знач. оскаржити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оскарження — АПЕЛЯ́ЦІЯ (скарга до вищої інстанції про незгоду з якою-небудь ухвалою, постановою) юр., ОСКА́РЖЕННЯ. Почав (Кирило Іванович) розказувати, що як секретар з одного зідрав.. Словник синонімів української мови
  5. оскарження — Оска́рження, -ння; -ження, -жень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. оскарження — ОСКА́РЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. оска́ржити. Його вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Дмит., Наречена, 1959, 219); Вислухавши.. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув [закрив] засідання і відложив його продовження на другий день (Фр. Словник української мови в 11 томах