1. Словник української мови у 20 томах

осмалений

ОСМА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до осмали́ти.

Схопив [Ярема] перші простягнуті до нього руки.., витяг пораненого у двір .. У нього була осмалена голова, обпечене вухо (П. Кочура);

Діждали ми батька з дороги .. Осмалений сонцем та обвітрений, здававсь він ще похмурніший, ніж був (Марко Вовчок);

// осма́лено, безос. пред.;

// у знач. прикм.

Семен теж притулився оддалік під осмаленим деревом (М. Коцюбинський);

* Образно. – Та нічим же в мене пересіяти, нічим! – просто до сонця викрикнув він і знову опустив кудлату голову до осмаленої землі (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осмалений — осма́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. осмалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до осмалити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осмалений — ОСМА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осмали́ти. Семен теж притулився оддалік під осмаленим деревом (Коцюб., І, 1955, 123); Схопив [Ярема] перші простягнуті до нього руки.., витяг пораненого у двір.. Словник української мови в 11 томах