1. Словник української мови у 20 томах

осмикнути

ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до осми́кувати.

На ґанку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Г. Косинка);

Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (М. Чабанівський);

І те, з яким зацікавленням та здивуванням подивився Храпков на Преображенського, раптово ніби осмикнуло його (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осмикнути — осмикну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осмикнути — -ну, -неш, док. Однокр. до осмикувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осмикнути — ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  4. осмикнути — ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до осми́кувати. На ганку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Кос., Новели, 1962, 146); Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (Чаб., Тече вода.. Словник української мови в 11 томах