1. Словник української мови у 20 томах

осмисленість

ОСМИ́СЛЕНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. осми́слений 2.

Пізнаючи, збагачуючись духовно, людина водночас .. ніби проявляє їх [явища і предмети] через свою свідомість і наділяє осмисленістю (з наук. літ.);

Слово, яке узагальнює предмети на основі спільних ознак, надає сприйманню осмисленості (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осмисленість — осми́сленість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. осмисленість — -ності, ж. Властивість за знач. осмислений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осмисленість — ОСМИ́СЛЕНІСТЬ, ності, ж. Власт. за знач. осми́слений. Пізнаючи, збагачуючись духовно, людина водночас.. ніби проявляє їх [явища і предмети] через свою свідомість і наділяє осмисленістю (Мист., 2, 1965, 21). Словник української мови в 11 томах