1. Словник української мови у 20 томах

осоромлювати

ОСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. осоро́млять; док., кого.

Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось.

[Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота .. не осоромила тебе привселюдно!.. (М. Кропивницький);

Що варто було оцьому дідуганові прилюдно осоромити мірошника, зім'яти його гордість, коли той одягнувся в дорогі дарунки (М. Стельмах);

// кого, перев. док. Не виправдати чиїх-небудь надій, сподівань; не бути гідним кого-небудь.

– В мене є така пропозиція: доручити цю роботу Євгенові .. Як ти, Євгене, згодний? Не осоромиш нас? (О. Донченко);

Клара не осоромить свого чоловіка навіть в найбільш вишуканому товаристві (М. Руденко);

// що. Покривати соромом, ганьбою.

[Валент:] Я їм скажу промову. Ти побачиш – я імені твого не осоромлю (Леся Українка);

– Ваня загинув, та його шана за мною, і я ту шану не розгублю, не осоромлю (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осоромлювати — осоро́млювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. осоромлювати — Покривати соромом, СОРОМИТИ, вводити в сором; (ім'я) ганьбити, віддавати <�давати> на поталу; осоромляти; дк. ОСОРОМИТИ, ввести в славу. Словник синонімів Караванського
  3. осоромлювати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  4. осоромлювати — -юю, -юєш, недок., осоромити, -млю, -миш; мн. осоромлять; рідко осоромляти, -яю, -яєш, док., перех. Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось. || перев. док. Не виправдати чиїх-небудь надій, сподівань. || Покривати соромом, ганьбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осоромлювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. осоромлювати — ОСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. осоро́млять; рідко ОСОРО́МЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось. [Ганна:] Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота.. Словник української мови в 11 томах