1. Словник української мови у 20 томах

остготи

ОСТГО́ТИ, тів, мн. (одн. остго́т, а, ч.; остго́тка, и, ж.), іст.

Відгалуження германського племені готів, що жило в III ст. в причорноморських степах.

Приморські анти-землероби .. були зломлені тільки ударами остготів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остготи — -тів, мн. (одн. остгот, -а, ч.; остготка, -и, ж.), іст. Відгалуження германського племені готів, що жило в 3 ст. у Причорноморських степах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. остготи — ОСТГО́ТИ, тів, мн. (одн. остго́т, а, ч.; остго́тка, и, ж.), іст. Відгалуження германського племені готів, що жило в III ст. в причорноморських степах. Словник української мови в 11 томах