1. Словник української мови у 20 томах

остень

О́СТЕНЬ, я, ч.

Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби.

Чоловіки .. штрикали остенями у смугасті спини і витягали кету на берег (В. Дрозд);

Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остень — О́стень: — батьківський [5;7] Словник з творів Івана Франка
  2. остень — о́стень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. остень — -я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. остень — О́СТЕНЬ (риболовецьке знаряддя, схоже на вила, для настромлення риби), О́СТІ мн., ОСТ розм., СПІ́СА діал. Витягати остенями кету на берег; Та нагодився на ту хвилю Джмелик, що для забави ганяв остами щук на мілководді (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
  5. остень — О́СТЕНЬ, я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 412). Словник української мови в 11 томах
  6. остень — Остень, -ня м. = ості. Лохв. у. Словник української мови Грінченка