оступатися

ОСТУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСТУПИ́ТИСЯ, туплю́ся, ту́пишся; мн. осту́пляться; док.

1. Невдало, незручно ступати; спотикатися.

Він часто оступався, поточувався, приймав блискучі калюжі за сухий шлях і, шубовснувши туди, лаявся (Панас Мирний);

І хіба його провина, що кінь спіткнувся і закульгав. Нічого страшного. Тварина оступилася.., але згодом усе минеться (П. Кочура);

Прохор схопив Віру за довге, незаплетене волосся й поцупив до себе. Віра скрикнула від болю й, оступившись, упала на поміст (А. Шиян).

2. перен. Робити хибні кроки у житті, діяльності; помилятися.

Лячно стає, коли час нараз полетить вперед так прудко .. Ну, а правильний чоловік, спіткнувшись або оступившися, наддасть скільки там треба й, дивись, наздогнав уже втеклий час (Ю. Шовкопляс);

В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і .. він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск. При цьому його не лякало, що він може десь оступитися, помилитися, схибити. Адже ж за свій промах йому довелось би поплатитись першому (О. Гончар);

Жінці варто лиш оступитись, то гріх від Бога і від людей (Л. Костенко).

3. від кого – чого, до кого – чого і без дод. Відходити, відступати.

Балабуха поцілував в руку дочку, оступився трохи назад і не знав, де діти свої здорові руки (І. Нечуй-Левицький);

Панич .. шукав чогось під деревом, я оступилась і побачила долі його шапку (Леся Українка);

– Так їх, Всеволоде! – бадьоро вигукнув Олег .. В цю мить підоспіла дружина, і хозари не вистояли, почали оступатися (Д. Міщенко);

* Образно. Он верби оступились од берега й розсипались купами на зеленій траві (І. Нечуй-Левицький);

// за кого – що і без дод., розм. Відходячи, відступаючи, ховатися за кого-, що-небудь.

Маруся тремтячи оступається за матір (Панас Мирний);

Лукина почервоніла й оступилась за кущ калини, щоб часом мати не вгляділа (І. Нечуй-Левицький);

// Переходити на інше місце або змінювати інший напрям руху; сходити з чого-небудь.

Так як молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого сусідського бровка, так бідний чорногорець оступивсь геть, даючи дорогу жорстокому дідові (П. Куліш);

– Той кінь, як змій, і стрибнув на нас, за малим не подавив, – ледве оступились (Б. Грінченко);

Позаду загурчало авто, і ми змушені були оступитися (Ю. Смолич);

* Образно. [Леся:] Він [Т. Г. Шевченко] був величною пожежею над Росією, а ми тільки гарячі жарини, що відкотилися з цієї пожежі і світимо в темряві. Та й то раз у раз оступаємося з правдивої дороги... (Л. Смілянський);

// розм. Переставати втручатися в що-небудь (у бійку, сварку і т. ін.).

– Тату! оступіться, прошу вас, – сказав Карпо, блідий, неначе смерть, – бо й я налигача знайду (І. Нечуй-Левицький);

– Пустіть, панно, оступіться (Леся Українка).

4. від чого, перед чим, перен. Відмовлятися від своїх намірів, переконань і т. ін.

І росло лихо в його серці – і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... Не було тоді нічого, перед чим би він оступився (Панас Мирний).

5. Заступатися за кого-, шо-небудь; обстоювати щось.

[Галя:] Бідний дядько Панас! Вони за всіма оступаються, а всі проти них! (І. Карпенко-Карий);

– Він тікав од німців, – сказав Свиридон, вирішивши оступитися за друга (Ю. Яновський);

Тяжкі думки снувались у його в хворій голові .. Що він лихого зробив людям? Він тільки оступався за правду, а вони ганьбили його, в тюрму закинули і тепер трохи не вбили (Б. Грінченко).