осяйний
ОСЯ́ЙНИ́Й, ося́йна́, ося́йне́, поет.
1. Освітлений, опромінений чим-небудь.
Як жевріє повітря осяйне!.. А далина небесная далека Пашить як піч, бо сонце там страшне Жахтить огнем, огняні сипле стріли (Б. Грінченко);
Байда дивиться на ранково осяйну .. кімнату, охоплює поглядом своє книжкове багатство і мимоволі ще раз і ще повертається думкою в минуле (Д. Бедзик);
* Образно. Всі, хто слухав перші виступи С. Крушельницької на оперній сцені, пророкували їй осяйне майбутнє (з наук. літ.);
// Який випромінює сяйво; сяючий, променистий.
В світлиці все осяйне, з кришталю, самоцвітів або дорогих металів, тільки в ній якось холодно (Леся Українка);
Тоня бризкає водою вгору , і звідти .. білосніжні перла летять, .. блискучі, осяйні (О. Гончар);
* Образно. На колінах не можна ввійти у світи осяйні, І неправедний гнів не утверджує правди на світі (В. Коротич);
У кожної людини Осяйним видінням мріє Рідне місце, де з дитинства Довелося жити їй (І. Вирган).
2. перен. Жвавий, сяючий.
На порозі, наче весняночка, стала розрум'янена і осяйна Мар'яна (М. Стельмах);
Повернулась [Олеся] до Федора.., не втримала осяйного усміху, що так і забринів у її великих проліскових очах (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- осяйний — (який випромінює світло) променистий, промінний. Словник синонімів Полюги
- осяйний — ося́йни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- осяйний — ур. огнеликий, сонцеликий, сонцеясний, світосяйний, сонцесяйний, осіянний, ясний; (сяючий) ПРОМЕНИСТИЙ, блискучий; (усміх) р. сяйливий, поет. сяйний. Словник синонімів Караванського
- осяйний — див. світлий; яскравий Словник синонімів Вусика
- осяйний — осяйна, осяйне, поет. 1》 Освітлений, опромінений чим-небудь. || Який випромінює сяйво; сяючий, променистий. 2》 перен. Жвавий, сяючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осяйний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
- осяйний — Ося́йни́й, -на́, -не́; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осяйний — ОСЯ́ЙНИ́Й, ося́йна́, ося́йне́, поет. 1. Освітлений, опромінений чим-небудь. Як жевріє повітря осяйне!.. А далина небесная далека Пашить як піч, бо сонце там страшне Жахтить огнем, огняні сипле стріли (Гр., І, 1963, 110); Байда дивиться на ранково осяйну.. Словник української мови в 11 томах
- осяйний — Осяйни́й, -а́, -е́ Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535. Словник української мови Грінченка