отакий

ОТАКИ́Й, а́, е́, займ., розм.

1. вказ. Ось такий; уживається при узагальненому вказуванні на якості, властивості і т. ін. того, про кого або про що йде мова.

І ці недоговорені фрази, і сховані погляди недовірчивості [недовір'я], і ці вічні, вічні, вічні підозріння – о Боже! .. Ліпше відразу гострий ніж у серце, ніж отаке життя (Г. Хоткевич);

Лице зморщене, сині губи, сухі руки, сивий волос – отака баба (В. Стефаник);

Зоряна місячна ніч. Мчить поїзд. В розчинених вікнах вагонів – силуети пасажирів: не спиться їм в отаку ніч (А. Головко);

// Уживається у значенні схожий, подібний.

– Дивися, дитино, оце козаки (Ніби мені каже [козак]), на всій Україні Високі могили. Дивися, дитино, Усі ті могили, усі отакі (Т. Шевченко);

– Ох, мамо, купи мені отаку хустку! Ох, от цю! Цю! Цю рябеньку, славненьку! (Марко Вовчок);

– Чи чув ти, як гарно між вербами співав соловейко? Отакий голос був в неї (І. Нечуй-Левицький);

// Уживається як співвідносне слово в складнопідрядному реченні.

Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок (А. Головко);

– Отака я господиня, що й про гостю не подбала (Григорій Тютюнник);

// Уживається як узагальнююче слово, що передує якомусь повідомленню.

Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки (прислів'я);

Там могили з буйним вітром В степу розмовляють, Розмовляють сумуючи, Отака їх мова: – Було колись – минулося, Не вернеться знову (Т. Шевченко);

// Уживається при вказуванні на певне число, кількість, розмір без точного його визначення.

Отака ловись! Хоч дрібна, але свіжа (прислів'я);

Прийшла з РВК до сільради оповістка, що в неділю отакого числа в селі Щербанівці виїзна сесія губсуду буде розглядати справу “Матюшиної банди” (А. Головко);

// у знач. виг. отако́ї. Уживається при вираженні здивування, незадоволення чим-небудь і т. ін.

– Мироне, вставай вечеряти! – Я не хочу, – озвався той з-під сіряка й закашлявсь. – Отакої! Вставай – вареники гарячі (А. Головко);

– Куди ж писати? – Отакої! Не знає куди!.. Адреса відома (О. Гончар).

2. вказ. Уживається перед іменниками у знач. великий, дуже великий (часто супроводжується жестом, що вказує на величину, розмір).

– Отакий бузівок, а грається з пісочком! – докірливо казав батько (І. Багмут);

– Ноги порепалися. Кривавицею зашерхли. Отака борода (С. Журахович).

3. у знач. ім. отаке́, ко́го, с. Те, що привертає до себе увагу своєю незвичайністю, викликає здивування, обурення тощо.

– А що ж мати?.. – Потім уже я почула, що проміняв її пан другому за собаку. Отаке з людьми робили! (Панас Мирний);

– І ти скажи. Отаке зчинилось було, а ми собі в казармі, як на хуторі, ні сном ні духом, – хропимо (А. Головко);

– Ні, ти звільни мене від завгоспа, бо не видержу я: печінка розірветься, на отаке дивлячись (Григорій Тютюнник);

// у сполуч. з част. то. Уживається в підсумковому повідомленні про що-небудь дуже важливе, незвичайне.

– Отаке-то вчинилося! Недаром сонце всі оці дні такі стовпи ставило, – мовив старий дід, оглядаючи холодні трупи (Панас Мирний);

– Кошовий піде з одною половиною [козаків] за татарами, а друга половина хай обере собі наказного отамана, от хоч, приміром, полковника Бульбу Тараса .. Отаке-то (О. Довженко).

Таки́м (отаки́м, пе́вним) чи́ном див. чин.

○ (1) Отаке́ й отаке́ (таке́), у знач. част. – уживається як узагальнена формула переказу замість конкретного викладу чого-небудь.

– Свириде-голубе! .. лети за дідом... Скажи йому: нещастя отаке й таке! (Панас Мирний).