1. Словник української мови у 20 томах

отряхуватий

ОТРЯ́ХУВАТИЙ, а, е, діал.

Задирливий, розбишакуватий.

– А ти не даремно ганиш парубка? – заступилась Христина за Юрія, бо хоч він був і отряхуватим хлопцем, але ще ні одна дівчина не зобижалась на нього, хіба що Зося (М. Стельмах);

Колону .. очолює високий, отряхуватий на вигляд Володя Вайсман (О. Гончар);

// Жвавий, рухливий.

Лукаве, отряхувате личко .. привітно схилилось до самого мого вуха (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отряхуватий — отря́хуватий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. отряхуватий — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  3. отряхуватий — -а, -е, діал. Задерикуватвий, розбишакуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отряхуватий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. отряхуватий — ОТРЯ́ХУВАТИЙ, а, е, діал. Задирливий, розбишакуватий. — А ти не даремно ганиш парубка? — заступилась Христина за Юрія, бо хоч він був і отряхуватим хлопцем, але ще ні одна дівчина не зобижалась на нього, хіба що Зося (Стельмах, І, 1962, 279); Колону.. Словник української мови в 11 томах