1. Словник української мови у 20 томах

отут

ОТУ́Т¹, присл., розм.

Підсил. до тут¹; ось тут.

Я отутечки родилась, Тут і виростала, Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю (Т. Шевченко);

Отут, на узбережжі Рони, Тебе вітає, Авіньйоне, Старий закоханий юнак (М. Рильський);

– Не хочемо, пане, ні вашого лісу, ні вашої помочі. Вона ще й досі сидить отут у печінках, – строго глянув на пана Демид Ґонтар (М. Стельмах).

ОТУ́Т², част. підсил.

Уживається при конкретизації характеру протікання дії.

– Мені уліво трішки взять – і якраз доріжкою до млина дійти, а я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отут — оту́т 1 прислівник незмінювана словникова одиниця розм. оту́т 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. отут — див. близько; тут Словник синонімів Вусика
  3. отут — I присл., розм. Підсил. до тут; ось тут. II част. підсил. Уживається для конкретизації характеру перебігу дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отут — I. ТУТ (у цьому місці; за цих обставин; у цей час), ТУ́ТА розм., ОТУ́Т підсил. розм., ТУ́ТЕЧКИ (ТУ́ТЕНЬКИ) розм., ОТУ́ТЕЧКИ (ОТУ́ТЕНЬКИ) підсил. розм., ОТТУ́Т підсил. заст.; О́СЬДЕ розм., О́СЬДЕЧКИ розм. (у цьому самому місці). Словник синонімів української мови
  5. отут — Оту́т, присл.; от ту́т (з різн. знач.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. отут — ОТУ́Т¹, присл., розм. Підсил. до тут; ось тут. Я отутечки родилась, Тут і виростала, Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю (Шевч. Словник української мови в 11 томах