охвістя
ОХВІ́СТЯ, я, с., збірн.
1. Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст.
Кілька юнаків і дівчат клеїли дивовижні .. ковпаки, .. спотворені голови. Тут же й фарбували їх в найрізноманітніші кольори, приклеювали до них якісь пацьорки, охвістя (Ю. Бедзик);
Риплять двері хижки, важкі кроки Степана, шерех дротяного охвістя (В. Дрозд);
Ремісники різноголосо, розтягуючи пісню аж до охвістя довгої колони, загорланили [пісню] (Григір Тютюнник);
* У порівн. З-під куцої гімнастьорки в сержанта виглядала охвістям спідня сорочка (О. Гончар).
2. перен., зневажл. Поплічники або рештки якої-небудь розгромленої ворожої групи, прибічників певної ідеології.
Суд, на якому головував сам Чуприна з Чупринок, вирішив і його [Явтушка] зіслати з вавилонським охвістям заодно (В. Земляк).
Значення в інших словниках
- охвістя — охві́стя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- охвістя — -я, с., збірн. 1》 Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст. 2》 перен., зневажл. Поплічники або рештки прибічників якої-небудь розгромленої ворожої групи, ідеології. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охвістя — ОХВІ́СТЯ, я, с., збірн. 1. Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст. Кілька юнаків і дівчат клеїли дивовижні.. ковпаки, .. спотворені голови. Тут же й фарбували їх в найрізноманітніші кольори, приклеювали до них якісь пацьорки, охвістя (Ю. Словник української мови в 11 томах