охотитися
ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., до чого і з інфін., розм.
Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути.
– Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Яновська);
– Він уже охотиться до книжки (С. Васильченко).
ОХО́ТИТИСЯ², о́чуся, о́тишся, недок., розм., рідко.
Те саме, що полюва́ти.
Кіт Щуку ув інбар [в амбар] охотиться завів... (Л. Боровиковський);
– Сорок два роки я охочусь, бачив тих гусей отут на озері силу-силенну (Остап Вишня);
Побачивши Яреська, Шляховий наче всміхнувся: – Підстерегли вони мене таки. Довго й охотились... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- охотитися — охо́титися 1 дієслово недоконаного виду виявляти охоту розм. охо́титися 2 дієслово недоконаного виду полювати рідко Орфографічний словник української мови
- охотитися — -очуся, -отишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охотитися — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст. Словник синонімів української мови
- охотитися — ОХО́ТИТИСЯ¹, о́чуся, о́тишся, недок., з інфін., розм. Виявляти охоту, бажання до чого-небудь; хотіти, прагнути. — Я ж охотився і обід варити, і волів пасти (Л. Янов., І, 1959, 424). ОХО́ТИТИСЯ², о́чуся, о́тишся, недок., розм., рідко. Словник української мови в 11 томах
- охотитися — Охотитися, -чуся, -тишся гл. Желать. Не охотилась іти за Василя. Г. Барв. 390. Словник української мови Грінченка