1. Словник української мови у 20 томах

очманіння

ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм.

Стан за знач. очмані́ти.

Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (О. Гончар);

До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах);

Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очманіння — очмані́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. очманіння — -я, с., розм. Стан за знач. очманіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очманіння — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови
  4. очманіння — ОЧМАНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. очмані́ти. Бій почався до схід сонця і тривав уже до очманіння довго (Гончар, Таврія.., 1957, 607); До очманіння в голові гуде, лящить (Стельмах, І, 1962, 111). Словник української мови в 11 томах