очний
О́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до о́ко¹ 1.
– Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, – додала дівчинка (О. Іваненко);
// Признач. для лікування вад і хвороб очей.
Довелося Семенові Івановичу везти підстреленого до очної лікарні в Києві (Б. Антоненко-Давидович).
2. Який відбувається під час особистої зустрічі, особистого спілкування; безпосередній; протилежне заочний.
Фотовиставка як привід до очного знайомства і діалогу з ліцеїстами виявилася дуже вдалою (з газ.).
3. Признач. для навчання з систематичним відвідуванням занять, пов'язаний з ним; протилежне заочний.
– У нас є аспірантура – очна і заочна форми навчання (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- очний — о́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- очний — -а, -е. 1》 Прикм. до око I 1). || Стос. до хвороб очей та їх лікування. Очна ділянка — парна ділянка обличчя, обмежена надорбітальним краєм лобної кістки та нижньоорбітальним краєм верхньої щелепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очний — о́чна ста́вка. Одночасний допит віч-на-віч двох або кількох осіб для перевірки попередніх суперечливих свідчень. Пізно ввечері Максима, Володю й Галю кинули (поліцаї) до критої машини й повезли на очну ставку (П. Козланюк); // ірон. Фразеологічний словник української мови
- очний — СТАЦІОНА́РНИЙ (про форму навчання при постійній присутності студентів, учнів тощо, а також про вуз, технікум, відділення у них), О́ЧНИЙ. Стаціонарне відділення; Очна аспірантура. Словник синонімів української мови
- очний — О́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- очний — О́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до о́ко¹1. — Лікарі по очних хворобах кажуть, що очі цілком здорові, а вони весь час ріжуть і ріжуть, — додала дівчинка (Ів., Вел. очі, 1956, 77); // Стос. до хвороб очей та їх лікування. Словник української мови в 11 томах