ошкірений

ОШКІ́РЕНИЙ, рідко ОСКІ́РЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до ошкі́рити, оскі́рити.

Оленчукові він і вночі привиджується з ошкіреними зубами (О. Гончар);

* Образно. Небо вже зовсім не те над тобою, яким було уночі, – ошкірене злобними блискавицями (Яків Баш).

2. у знач. прикм. З розтуленим від люті ротом, напруження тощо і відкритими зубами.

Гната опалило смертельним жахом.., перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, палаючі ненавистю очі (Григорій Тютюнник);

// Відкритий в оскалі (про зуби).

Коні летіли галопом, .. піна котилася з ошкірених зубів (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me