1. Словник української мови у 20 томах

павиний

ПАВИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до па́ва 1, 2.

– Вам не здається, – обізвалась сусідка, – що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі (М. Коцюбинський);

// Зробл. з пір'я павича (у 2 знач.).

Пропонували [торговці] свій крам з рук: серги і намисто, складані ножики, павині віяла (В. Минко).

2. перен. Такий, як у пави; плавний, величавий.

У молодої панни була справді павинна хода (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. павиний — пави́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. павиний — -а, -е. 1》 Прикм. до пава 1), 2). || Зробл. з пір'я павича (у 2 знач.). 2》 перен.Такий, як у пави; плавний, величавий. Павине око — вид денних метеликів. Павині вічка — багаторічні рослини з фіолетовими квітами; орлики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. павиний — Пави́ний, -на, -не (від па́ва) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. павиний — ПАВИ́НИЙ, а, е. 1. Прикм. до па́ва 1, 2. — Вам не здається, — обізвалась сусідка, — що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі (Коцюб., II, 1955, 289); // Зробл. з пір’я павича (у 2 знач. Словник української мови в 11 томах
  5. павиний — Павиний, -а, -е Павлиній. Тоді я, мати, прийду до вас, як павине пір'я на спід потоне. Чуб. V. 881. Словник української мови Грінченка