паволока

ПА́ВОЛОКА, и, ж.

У стародавній Русі – коштовна привозна тканина.

До палати зайшли раби, що крокували слідом за василіком [послом Візантії], і поклали перед київським князем дари – коштовні паволоки, узороччя, позолочений щит і меч (С. Скляренко);

З чужинецьких, привізних тканин найпоширеніший по всій Україні був шовк, що в старих літературних пам'ятках називається паволокою (О. Воропай);

// перен. Негуста пелена диму, туману, тощо, що займає певний простір.

Глянувши крізь паволоку туману на нього [Петровського], на піднесені страшно руки, мов крила, Андрій знову згадав свою матір і ті її очі безтямні, і видалося йому, що щось валиться з грохотом (І. Багряний);

Опускалось у димарі оранжеве сонце. Вогка осіння паволока котилась по городах (В. Дрозд).