паламарів
ПАЛАМАРІ́В, е́ва, е́ве.
Прикм. до палама́р; належний паламареві.
За церковною огорожею стояла низенька паламарева хата з порослою зеленим мохом покрівлею, паламар забрав мене до себе й того ж дня поставив до роботи: копати в кінці городу цілину, луговину – доточити її до городу (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паламарів — паламарі́в прикметник Орфографічний словник української мови
- паламарів — -ева, -еве. Прикм. до паламар. || Належний паламареві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паламарів — Паламарі́в, -ре́ва, -ре́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паламарів — ПАЛАМАРІ́В, е́ва, е́ве. Прикм. до палама́р; належний паламареві. Словник української мови в 11 томах
- паламарів — Паламарів, -ре́ва, -ве Принадлежащій пономарю. Словник української мови Грінченка