паленіючий

ПАЛЕНІ́ЮЧИЙ, а, е.

Який паленіє.

Шугала пісня птахом попід паленіючі на сході небеса (О. Ільченко);

Гарячі сльози котились по паленіючих щоках [Тусі], вона притискала до високих дівочих грудей, ту несподівану, але таку жадану записку (Ю. Збанацький);

Коли загомонів народ, питаючись про невістку Мстислава, встала [Калина] з паленіючим лицем. (Юліан Опільський);

* Образно. Де-не-де відніється з-посеред того золотого, шумливого та пахучого моря синє чаруюче око блавату, або квітка куколю, або дівоче, паленіюче лице польового маку (І. Франко).