1. Словник української мови у 20 томах

палеоазіати

ПАЛЕОАЗІА́ТИ, ів, мн. (одн. палеоазіа́т, а, ч.; палеоазіа́тка, и, ж.).

Умовна загальна назва різних за походженням малих народів Півночі (чукчів, коряків, ітельменів, юкагирів та нівхів).

Одні вважають, що їхніми [кетів] предками були північноамериканські індійці, інші розглядають кетів як нащадків палеоазіатів (древніх мешканців Північно-Східної Азії) (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палеоазіати — -ів, мн. (одн. палеоазіат, -а, ч.; палеоазіатка, -и, ж.). Умовна загальна назва різних за походженням малих народів Півночі (чукчів, коряків, ітельменів, юкагирів та нівхів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. палеоазіати — ПАЛЕОАЗІА́ТИ, ів, мн. (одн. палеоазіа́т, а, ч.; палеоазіа́тка, и, ж.). Умовна загальна назва різних за походженням малих народів Півночі (чукчів, коряків, ітельменів, юкагирів та нівхів). Словник української мови в 11 томах