1. Словник української мови у 20 томах

палеографія

ПАЛЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.

Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх правильного прочитання та встановлення часу й місця написання.

Археографія тісно зв'язана з іншими спеціальними галузями історичної науки – джерелознавством, історіографією, палеографією (з наук.-попул. літ.);

Цей стиль оформлення державних документів на мармурових плитах найбільше був властивий ольвіополітам, які скоріше, ніж інші елліни, сприймали нові віяння в розвитку палеографії (з наук.-попул. літ.);

// Особливості письма і зовнішнього вигляду стародавнього рукопису.

Саме курсив різко відрізняє палеографію цього часу [III –II ст. до н.е.] від такої інших припонтійських міст, де він набув поширення лише в перші століття нової ери, тоді як в Ольвії, навпаки, вже пішов спад (з наук.-попул. літ.);

Палеографія староукраїнської пам'ятки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палеографія — палеогра́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. палеографія — -ї, ж. Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх правильного прочитання та встановлення часу й місця написання. || Особливості письма і зовнішнього вигляду стародавнього рукопису. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. палеографія — Давнеписьмознавство Словник чужослів Павло Штепа
  4. палеографія — палеогра́фія (від палео... і ...графія) допоміжна історична дисципліна, що вивчає давні рукописи, переважно письмо (спосіб написання, форму літер, особливості матеріалу, на якому писали, тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. палеографія — Допоміжна історична дисципліна, вивчає історію та розвиток письма, приладдя, матеріали письма; теоретичні основи п. заклав Жан Мабійон. Універсальний словник-енциклопедія
  6. палеографія — Палеогра́фія, -фії, -фією (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. палеографія — ПАЛЕОГРА́ФІЯ, ї, ж. Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх правильного прочитання та встановлення часу й місця написання. Словник української мови в 11 томах