палеоекологія
ПАЛЕОЕКОЛО́ГІЯ, ї, ж.
Наука, що вивчає спосіб життя й умови проживання вимерлих організмів, їх зміни в процесі історичного розвитку життя на Землі.
У вивченні давніх суспільств у повоєнні роки з'являється поняття палеоекологія, яке сформувалося в палеонтології як один з її підрозділів (з наук. літ.);
Головною метою палеоекології є вивчення взаємовідносин між живими організмами геологічного минулого і навколишнім середовищем (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палеоекологія — палеоеколо́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- палеоекологія — -ї, ж. Наука, що вивчає спосіб життя й умови проживання вимерлих організмів, їхні зміни в процесі історичного розвитку життя на Землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палеоекологія — палеоеколо́гія (від палео... і екологія) розділ палеонтології, що вивчає викопні організми у зв’язку з умовами, в яких вони жили. Словник іншомовних слів Мельничука