палеомагнетизм
ПАЛЕОМАГНЕТИ́ЗМ, у, ч.
Властивість гірських порід намагнічуватися в період свого формування під дією магнітного поля планети і зберігати набуту намагніченість впродовж наступних епох.
У ході вивчення палеомагнетизму неопротерозойських палеобазальтів і теригенних порід із відслонень Волинського та Подільського Придністрів'я виділено три головні компоненти природної залишкової намагніченості (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палеомагнетизм — палеомагнети́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- палеомагнетизм — -у, ч. Властивість гірських порід намагнічуватися в період свого формування під дією магнітного поля планети і зберігати набуту намагніченість за наступних епох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палеомагнетизм — палеомагнети́зм (від палео... і магнетизм) намагніченість гірських порід, що відповідає орієнтації магнітного поля Землі минулих геологічних епох. Словник іншомовних слів Мельничука